Вони прилетять, щоб захистити нас...
ЗА СВОЮ УКРАЇНУ, ЗА КОЖНОГО З НАС ВОНИ ВІДДАЛИ СВОЄ ЖИТТЯ
ЗІНЧЕНКО ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, 24.03.1977 р.н.,уродженець с. Ясне Мелітопольського району Запорізької області.
Закінчив школу в селі Кам'яний Брід Лисянського району Черкаської області. Випускник Севастопольського військово-морського інституту (1999 рік випуску) та командно-штабної академії Бундесверу ФРН (2007 рік випуску).
Призваний на військову службу 16 липня 1994 року Гагарінським РВК м. Севастополь. Присягу на вірність народу України прийняв 27.08.1994.
Капітан I рангу (посмертно), командир військової частини А 1594 (73-й Морський центр спеціальних операцій м. Очаків) Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
16.08.2014, виконуючи завдання за призначенням в районі м. Старобешеве Донецької області, командир разом з розвідувальною групою спеціального призначення, потрапили під обстріл ракетної системи залпового вогню «Град». Під час інтенсивного обстрілу Олексій Володимирович був тяжко поранений. Лікарі доклали всіх зусиль, щоб зберегти життя командиру. На жаль, вранці 17 серпня 2014 року серце командира зупинилось.
Похований 20.08.2014 на сільському цвинтарі в с. Кам’яний Брід Лисянського району Черкаської області. В селі відкрили Меморіальну дошку своєму земляку.
За мужність та героїзм, проявленні під час виконання завдань за призначенням в ході антитерористичної операції на Сході держави, наказом Міністра оборони України від 19 серпня 2014 року № 473, капітану 2 рангу Зінченко Олексію Володимировичу присвоєно військове звання капітан І рангу (посмертно).
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Олексій Зінченко нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) – (Указ Президента України від 08.09.2014 № 708/2014).
Нагороджений також: медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня (Указ Президента від 02.07.2009 № 499/2009) – за вагомий особистий внесок у розвиток транспортної системи України, забезпечення безперебійної роботи морського та річкового флоту, високий професіоналізм, зразкове виконання військового обов'язку; відзнакою Міністерства оборони України «Доблесть і честь»; медаллю «За сумлінну службу» ІІ та ІІІ ступенів; ювілейними медалями: «10 років Збройним Силам України»; «15 років Збройним Силам України».
Розпорядженням Очаківського міського голови від 17.02.2016 № 21 «Про перейменування вулиці Чижикова в місті Очаків» вулицю Чижикова було перейменовано на вулицю Зінченка Олексія.
уродженець с. Ільїнка Біляївського району Одеської області.
Капітан капітан 2 рангу (посмертно) Військово-Морських Сил Збройних Сил України, заступник командира загону спеціальних операцій по роботі з особовим складом 73-го морського центру спеціального призначення – водолазний спеціаліст.
З 1986 року по 2005 рік проходив військову службу (м. Севастополь, м. Кронштадт, м. Київ, м. Очаків).
З жовтня 1992 року проходив військову службу у 73-му морському центрі спеціального призначення (в/ч А 1594). За час проходження служби в частині зарекомендував себе як самовідданий, відповідальний, мужній професіонал своєї справи. Пройшов шлях від командира групи до заступника командира загону.
Після звільнення з лав Збройних Сил України, за скороченням штатів, у 2004 році не зашився байдужим до Збройних Сил. Заснував у місті Очаків військово-патріотичний спортивний клуб «Майський». З 2006 року – Президент Очаківської міської громадської організації «Військово-патріотичний спортивний клуб «Майський»». Займався спортивно-патріотичним вихованням молоді, був тренером з кіокушин-карате.
Коли почалися бойові дії на Сході України, Олег Мединський не залишився осторонь, повернувся на службу та став на захист своєї Вітчизни. Не вагаючись, одним із перших вибув у зону антитерористичної операції для виконання завдань за призначенням.
05 вересня 2016 року, виконуючи бойове завдання в ході антитерористичної орперації в Донецькій області, в районі населенного пункту Мар’їнка, капітан 3 рангу Мединський О.К. здійснив вивід групи до місця виконання завдання за призначенням та залишився у визначеному місці.
У визначений час капітан 3 рангу Олег Мединський з невідомих причин не вийшов на зв’язок з командиром групи. Командиром групи було прийнято рішення, для з’ясування обставин, відправити на те місце розвідувальний дозор, з метою встановлення причини відсутності зв’язку. Розвідувальний дозор виявив тіло загиблого капітана 3 рангу Мединського О.К. з множинними пораненнями.
Похований в с. Ільїнка Біляївського району Одеської області.
Указом Президента України від 03.07.2015 № 390/2015 «за мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, підтримання боєздатності Військово-Морських Сил Збройних Сил України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» Указом Президента України від 19.11.2016 № 511/2016 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
За мужність, самовідданість та героїзм, проявленні під час виконання завдань за призначенням в ході антитерористичної операції на Сході держави, наказом Міністра оборони України від 19 листопада 2016 року № 1098 капітану 3 рангу Мединському Олегу Костянтиновичу присвоєно чергове військове звання капітан 2 рангу (посмертно).
У 2016 році в рідному селі Ільїнка (Одеська область), на фасаді школи, Мединському О.К. встановлено Меморіальну дошку.
ЗАГРАНИЧНИЙ ВАЛЕНТИН АНАТОЛІЙОВИЧ, 09.12.1978 р.н., уродженець м. Миколаїв. Був призваний на військову службу 01.08.1995 Заводським РВК м. Миколаїв. Капітан 2 рангу, заступник командира загону спеціального призначення з повітрянодесантної підготовки – водолазний спеціаліст військової частини А 1594 Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Заграничний Валентин Анатолійович за час проходження військової служби, завдяки своєму професіоналізму, добре підготував велику кількість парашутистів центру. Завжди вимогливо ставився до своєї професійності та був одним із найкращих офіцерів повітрянодесантної служби частини.
Загинув в ході проведення антитерористичної операції 28.08.2014 в районі села Многопілля (Донецька область), будучи командиром розвідувальної групи спеціального призначення.
Похований 05.05.2015 на сільському кладовищі в с. Мішково-Погорілове Вітовського району Миколаївської області.
Наказом Міністра Оборони України № 546 капітану 3 рангу Валентину Анатолійовичу Заграничному було присвоєно військове звання капітана 2 рангу посмертно.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 21.10.2014 № 817/2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, капітан 2 рангу Заграничний Валентин Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеню (посмертно).
Наказом командира військової частини А 1594 від 29.12.2014 № 926 за мужність і відвагу, проявлені під час виконання військового обов’язку, прізвище капітана 2 рангу Заграничного занесене до Книги Пошани військової частини А 1594.
Рішенням Вінницької громадської організації «Союзу ветеранів військово-морської розвідки» капітан 2 рангу В.А.Заграничний нагороджений офіцерським морським Хрестом за розвідку (посмертно).
30.06.2017 на Алеї Слави, на кладовищі в Мішково-Погорілове, Валентину Заграничному було встановлено пам'ятник.
ГРАЧОВ ОЛЕКСІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ, 24.04.1977 р.н.,уродженець м. Вороніж. Виріс в м. Очакові Миколаївської області. У 1994 році Олексій на відмінно закінчив Очаківську загальноосвітню школу № 1, а також - Очаківську дитячу музикальну школу.
У 1998 році з червоним дипломом закінчив загальновійськовий факультет Одеського Інституту Сухопутних Військ. Після закінчення загальновійськового факультету Інституту Сухопутних Військ офіцер командував взводом, ротою 93-ї механізованої дивізії в Черкаському Дніпропетровської області.
У 2005 році був переведений на службу у відділ бойової підготовки Управління Армійського корпусу Південного оперативного командування в місті Дніпропетровськ.
В 2008 році в званні майора закінчив Національну академію оборони України ім. І.Черняховського. З 2008 року – командир механізованого батальйону окремої механізованої бригади Армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (Чорноморське Одеської області).
З 2010 року – начальник штабу - 1-й заступник командира окремої механізованої бригади Армійського корпусу (Болград Одеської області).
З 2012 року – начальник штабу, 1-й заступник командира окремої механізованої бригади Армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (Чорноморське Одеської області).
З грудня 2013 року – начальник відділу підготовки штабу оперативного командування «Південь» (6 АК) в м. Дніпропетровську.
При виконанні задач по захисту суверенітету та недоторканності держави виявив особливу мужність та героїзм в умовах, пов’язаних з ризиком для життя, за що 05 червня 2014 року був представлений оперативним командуванням «Південь» до нагороди, а 15 липня 2014 року Указом Президента України № 593/2014 нагороджений орденом «Богдана Хмельницького III ступеня».
Полковник Грачов був завжди цілеспрямованою людиною. Ніколи не ховався за чужі спини, завжди, не задумуючись, брав усю ступінь відповідальності на себе. Відразу ж робив рішучий крок на зустріч труднощам і, завдяки аналітичному складу розуму, підвищеному почуттю відповідальності за доручену справу, високому рівню професіоналізму, вмінню слухати людей, працювати з ними, завжди справлявся з поставленими перед ним задачами. Він був нескінченно відданий своїй Армії, своєму народові, своїм бойовим друзям.
19 серпня 2014 року начальник відділу підготовки військ управління оперативного командування «Південь» Грачов вивів колону військової техніки з військового містечка Черкаське Дніпропетровської області та взяв курс на Донецьк. Під час восьмиденних виснажливих і кровопролитних боїв він отримав осколкове поранення ноги, але залишився на бойовому посту. Зрештою, полковнику наказали: «бойову техніку виводити з оточення, не залишати противнику і прориватися з боєм». Тоді він очолив колону рідної 93-ї бригади і почав прорив. 29 серпня 2014 року його бойова машина піхоти (БМП – 2), яка йшла першою, була розстріляна з РПГ противника. Загинув в смт. Старобешево під Іловайськом. Від прямого попадання Олексій Георгійович отримав смертельне осколкове поранення. Похований 04.09.2014 в с. Гвардійське Одеської області.
Указом Президента України від 31.10.2014 № 834/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно).
30 квітня 2015 року на фасаді Очаківської загальноосвітньої школи № 1 Грачову Олексію Георгійовичу встановлено Меморіальну дошку.
12 жовтня 2017 року у м. Дніпро, на території управління оперативного командування «Схід», відкрито пам’ятний знак на честь загиблих в зоні АТО офіцерів управління оперативного командування «Схід». На пам’ятному знаку зображено фото й коротка інформація про Грачова О.Г.
ГОРЯЙНОВ МИХАЙЛО ГЕННАДІЙОВИЧ, 22.06.1976 р. н.,
АНТОШИН ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ, 08.03.1981 р.н.,
уродженець м. Очаків Миколаївської області. В 2000 році вступив до Одеського інституту сухопутних військ. З лейтенанта він дослужився до капітана і був командиром 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону 92 окремої механізованої бригади Збройних сил України. За час проходження служби на посаді командира роти у військовій частині А 0501, що знаходиться в місті Чугуєві Харківської області, Іван Миколайович сумлінно та чесно виконував свій військовий обов’язок. Був відданий присязі та рідній Вітчизні. Завжди діяв професійно та рішуче. 07.08.2014 Іван Миколайович виїхав для виконання бойового завдання за призначенням в зону антитерористичної операції. Та вже 14.09.2014 в районі м. Щастя Луганської області під час розвідування прилеглої території, потрапив на ворожу мінну засідку. Похований 16.09.2014 на міському кладовищі міста Очаків Миколаївської області.
Нагороджений ювілейними медалями – «10 років сумлінної служби» та «15 років Збройним Силам України».
Указом Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
28 травня 2015 року на учбовому корпусі Очаківської загальноосвітньої школи № 2 Антошину Івану Миколайовичу встановлено Меморіальну дошку.
КОСТЮК ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ, 17.03.1981 р.н.,
28.05.2015 на учбовому корпусі Очаківської загальноосвітньої школи № 2 Козакову Сергію Васильовичу було встановлено Меморіальну дошку.
СЕНКЕВИЧ МАКСИМ ОЛЕГОВИЧ, 20.02.1989 р. н.,
уродженець с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області.
Навчався у школі в с.Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області. Вищу освіту здобув у Миколаївському національному університеті (колишній МДУ) ім. В.О.Сухомлинського.
Лейтенант, ніс службу у складі 28-ої окремої механізованої бригади (смт. Чорноморське, Одеська область). Перебував на військовому обліку в Очаківському районному військовому комісаріаті з 06 липня 2012 року. Був призваний до лав ЗС України 31 січня 2014 року на посаду командира механізованого взводу в/ч А 0666.
Загинув 10 листопада 2014 року при виконанні бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції в селі Березове Мар’їнського району Донецької області. Похований в с.Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області.
Указом Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
13.10.2015 на честь М.О.Сенкевича у Миколаївському національному університеті ім. В.О.Сухомлинського встановлено Меморіальну дошку. У Чаусівському НВК № 1 Первомайської районної ради також було встановлено меморіальну дошку.
ВОЛОДЬКО МАКСИМ МИКОЛАЙОВИЧ, 22.10.1989 р. н.,
ХМЕЛЯРОВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ, 20.01.1989 р. н.,
уродженець с. Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області. Головний корабельний старшина, старший технік групи спеціальних операцій загону спеціальних операцій військової частини – польова пошта В 2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Освіта: середня спеціальна. 16.05.2008 був призваний Ізмаїльським РВК Одеської області для проходження строкової служби. Присягу на вірність народу України прийняв 07.06.2008.
04.03.2016 старший технік групи спеціальних операцій загону спеціальних операцій, головний корабельний старшина Олександр Хмеляров, виконуючи завдання в ході антитерористичної операції в районі населеного пункту Петровське Донецької області, в складі групи, потрапив у засідку, отримавши смертельне поранення в області грудей. Загинув на місці.
Похований в селі Кам’янка Ізмаїльського району Одеської області.
Указом Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Указом Президента України від 8 квітня 2015 року № 132/2016 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
уродженець м. Очаків Миколаївської області. Був призваний до лав Збройних Сил України 18.02.2013. Матрос, кулеметник взводу охорони роти військової частини А 1594 Військо-Морських Сил Збройних Сил України. Присягу на вірність служіння Вітчизні за ініціативи командира Олексія Зінченка приймав урочисто на Алеї Слави. Завжди відповідально виконував завдання, що перед ним ставали в частині. Встиг зробити 17 стрибків з парашутом. Загинув у бою 16.08.2014 в ході проведення антитерористичної операції, в районі смт. Старобешево Донецької області. Похований 19.08.2014 на міському кладовищі міста Очаків Миколаївської області.
Спілка Ветеранів військово-морської розвідки посмертно нагородила «морського котика» 73-го центру спеціального призначення матроса-кулеметника медаллю «Матрос Кішка». Указом Президента України від 08.08.2014 № 708 Євгена посмертно нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня.
27 травня 2015 року на фасаді Очаківської загальноосвітньої школи № 4 Корнафелю Євгену Вадимовичу було встановлено Меморіальну дошку.
Указом Президента України № від 08.09.2014 708/2014 «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
КРАСОВ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ, 01.11.1975 р.н.,
уродженець м. Миколаїв. Призваний за мобілізацією 19.03.2014 Центральним РВК міста Миколаїв. Матрос, стрілець відділення охорони та обслуговування органів військової контррозвідки СБУ військової частини А 1594 Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Загинув у бою 13.08.2014 в районі с. Грабське Амвросієвського району Донецької області, в ході проведення антитерористичної операції. Похований 17.08.2014 на Балабанівському кладовищі міста Миколаїв.
Указом Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ВОЛКОВ ОЛЕКСІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ, 24.05.1994 р.н.,
уродженець с. Нові Ставки Арбузинського району Миколаївської області. Був призваний на контрактну службу у 2013 році військкоматом Миколаївської області. Солдат, водій 3 батареї гаубичного дивізіону (військова частина А 0224) 79 Миколаївської окремої аеромобільної бригади ШДВ Збройних Сил України. Загинув у бою 11.07.2014 в районі с. Зеленопілля Свердловського району Луганської області. Похований 31.07.2014 в с. Михайлівка Козирської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Указом Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ГОРАЙСЬКИЙ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ, 31.07.1977 р. н.,
уродженець с. Біла Тернопільського району Тернопільської області. Старший стрілець – регулювальник комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти військової частини – польова пошта В 2492 Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
У 1998 році закінчив Тернопільську академію народного господарства, інститут економіки і управління. У Збройних Силах України з 28.01.2016. Присягу на вірність народу України прийняв 12.02.2016.
04.03.2016 стрілець – регулювальник комендантського взводу комендантської роти солдат Юрій Горайський, виконуючи завдання в ході антитерористичної операції в районі населеного пункту Петровське Донецької області, в складі групи, потрапив у засідку, отримавши смертельне поранення в області грудей. Загинув на місці.
Похований у місті Збараж Збаразького району Тернопільської області.
Указом Президента України від 8 квітня 2016 року № 132/2016 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
КРУК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ, 15.05.1992 р.н.,
уродженець с. Сливино Миколаївського району Миколаївської області. Призваний за мобілізацією 24.03.2014 Очаківським РВК. Старший солдат військової частини А 0224), водій 79 Миколаївської окремої аеромобільної бригади ШДВ Збройних Сил України. Загинув у бою 11.07.2014, під час обстрілу бойовиками з РСЗВ «Град» базового табору в районі с. Зеленопілля Свердловського району Луганської області. Похований 30.08.2014 в с. Солончаки Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.
Указом Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У Солончаківській ЗОШ І-ІІІ ступенів Очаківської районної ради на честь Крука Олександра Олександровича встановлено меморіальну дошку.
ГУБРИЧЕНКО МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ, 28.08.1991 р.н.,
уродженець м. Очаків Миколаївської області. В 2011 році був призваний в м. Севастополь на підводний човен, де пробув на навчанні півтори роки. 15 серпня 2014 року Михайло був призваний на військову службу за мобілізацією та за розподілом потрапив до лав 3-го батальйону 79-ї аеромобільної бригади «Фенікс» міста Миколаїв. І вже незабаром відправився в зону антитерористичної операції. Загинув від осколкового поранення під час виконання військового обов’язку 14.02.2015 в с. Пєскі Донецької області. Похований 18.02.2015 на міському кладовищі міста Очаків Миколаївської області.
28 травня 2015 року на учбовому корпусі Очаківської загальноосвітньої школи № 2 Губриченку Михайлу Михайловичу було встановлено Меморіальну дошку.
Указом Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
МУЗИКА ІГОР ІГОРОВИЧ, 19.10.1991 р. н.,
уродженець с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області. Проживав в с. Дмитрівка Очаківського району, де й здобув середню освіту в Дмитрівській загальноосвітній школі I-III ступенів. У 2011 році закінчив Миколаївський політехнічний коледж за спеціальністю технік-конструктор.
Строкову службу проходив з 29.04.2011 по 05.05.2012 у військових частинах А 1414 та А 2320. Був призваний за мобілізацією 29.01.2015 до військової частини В 3416 (с. Ульянівка, Широкий Лан).
14.03.2015 – зарахований старшим матросом до 72-ї механізованої бригади м. Біла Церква. Отримав важке поранення під Волновахою. Помер 06.05.2015 у Дніпропетровському шпиталі від ран, несумісних з життям. Похований 08.05.2015 на сільському кладовищі с. Куцуруб Очаківського району Миколаївської області.
13.10.2017 на фасаді Дмитрівського НВК Музиці Ігорю Ігоровичу встановлено Меморіальну дошку.
