Коли світ мовчить, зло перетворюється на катастрофу
Сьогодні, 29 вересня, Україна вшановує 85-ті роковини трагедії Бабиного Яру – однієї з найстрашніших сторінок Голокосту та Другої світової війни.
29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли в київському урочищі 33 771 єврея лише за два дні. До 1943 року це місце стало братською могилою для понад 100 тисяч людей: євреїв, ромів, українських підпільників, військовополонених та цивільних. За кожною цифрою – обірване життя, родина, плани та мрії, які знищила сліпа ненависть і злочинна ідеологія.
Цей геноцид став можливим тому, що зло не зупинили вчасно, а світ заплющив очі.
Історія повторюється, якщо не виносити з неї уроків. Через понад вісім десятиліть на українську землю знову прийшли масові вбивства, катівні та фільтраційні табори. Буча, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм – це прямі наслідки того, до чого призводять безкарність, байдужість та умиротворення агресора. Сьогодні Росія намагається повторити те саме, нищачи українські міста та прагнучи ліквідувати нашу державність і тотожність.
Бабин Яр – це не просто застигле минуле. Це надгучне нагадування: злочини проти людяності не мають строку давності. Світ більше не має права на мовчання чи «глибоку стурбованість». Зло має бути назване своїм ім'ям, зупинене силою та покаране судом.
Схиляємо голови в пам'ять про кожну жертву Бабиного Яру та всіх невинно загиблих у війнах проти людства.
Памятаємо. Борємося.
