Українські діти на канікулах у Каталонії знову посміхаються: "Я не можу звикнути спокійно ходити".
Група з 25 неповнолітніх дітей, які проживають у зоні бойових дій, цими днями насолоджуються першими «Мирними канікулами», організованими Урядовою делегацією.
«Принаймні спатимуть, не думаючи про ракети»: перші «мирні канікули» українські діти проведуть у Каталонії.
Ользі 15 років. ЇЇ життя обірвалося 24 лютого 2022 року, коли російська армія повномасштабно вторглася до її країни. Зараз вона майже не виходить з дому. Оля навчається в середній школі дистанційно та настільки звикла до обстрілів, що може, навіть, визначити тип ворожої зброї. «Вдома я не маю приводу посміхатися, бо коли немає обстрілів, то все одно постійно думаєш, чи будуть вони наступного дня», — говорить дівчина. Вона є однією з групи українських дітей, які беруть участь у перших канікулах миру, організованих Урядовою делегацією в Каталонії. «Ось знову посмішки на наших обличчях, тому ми хочемо, щоб вони не сходили якнайдовше», – каже Оля.
25 школярів, які беруть участь у цьому проекті, прибули до Барселони минулої п’ятниці. Деякі знали один одного, інші – ні, оскільки навчаються в різних школах міста. Деякі відвідують заняття у школі, які, внаслідок війни, проходять в укритті. Інші відвідують заняття в дистанційно. З початком повномасштабної війни населення міста зменшилося з 16 тисяч до 7 тисяч. З них 850 дітей. «Їм потрібна така перерва. Відколи вони тут, я бачу їх іншими, більш розслабленими, з посмішками на обличчях», – подякував Очаківський міський голова Сергій Бичков.
Діти перебувають у Пінеда-де-Мар, Калелья-де-Мар і Салоу. «Місто дуже схоже на моє місто до війни. Я дуже вдячна. Я була шокована, коли спокійно ходила вулицею, я до цього не звикла», – пояснила 14-річна Ірина.
На кожному з цих дітей є відбиток війни. І дорослі це прекрасно усвідомлюють. "Мені подобається готель, пляж, заходи, які для нас організовували, шведський стіл... Але найважливіше для мене - це спілкування з людьми. Мій батько загинув на фронті і знайомство та спілкування з новими людьми позитивно на мене вплине», - пояснює 14-ти річний Артем. Оскільки із-за щоденних обстрілів, він місяцями не виходив із дому.
"На початку війни я не міг спати без ліків. Я не знаю як наслідки війни вплинуть на моє здоров'я. Я просто сподіваюся, що все це якнайшвидше закінчиться», – продовжила Ольга.
Школярі прибули 26 квітня, а додому повернуться 17 травня. Але урядовий делегат у Каталонії Карлос Прієто наголосив на тому, що спробує повторити проект, але на цей раз з однією зі шкіл в Києві.
Людиною, яка побачила еволюцію цих дітей менш ніж за три дні, була Ганна Туровська, одна з організаторів проекту. Її чоловік військовий лікар, допомагає всіма можливими способами. Вона працює в Очаківській мерії. Перед війною займалася з дітьми. «Я працювала з ними, організовуючи концерти та фестивалі. Зміни, які я помічаю в них, це те, що вони стали спокійними, впевненими в собі та посміхаються», — пояснює український педагог.
Проте, не зважаючи на те, що багато хто з них хоче, аби ці канікули були продовжені, усі вони чекають дня на повернення додому. «Ми хочемо, щоб у нашому місті було спокійно, щоб туди поверталися люди... Краще, ніж вдома, не має ніде», – наполягає Ольга. Решта дітей кивають. Також Ганна Туровська, яка подорожує з двома дітьми говорить: «Ми всі хочемо повернутися в Україну, тому що ми сподіваємось на Перемогу і та швидку відбудову нашої країни. Ми також сподіваємося, що такі країни, як ваша, підтримають нас у боротьбі за Перемогу».
