ПАМ’ЯТКА щодо необхідності подачі декларації «при звільненні» та «після припинення діяльності (після звільнення)»
Відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону,
до яких, зокрема, відносяться посадові особи органу місцевого самоврядування,
які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави
або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
за минулий рік.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом НАЗК 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 № 987/36609, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше 30 календарних днів
з дня припинення діяльності.
Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.
Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.
Декларація при звільненні не подається у таких випадках:
- особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді;
- особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 календарних днів
з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.
Звертаємо увагу, що відповідно до роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, суб’єкту декларування, який звільняється або іншим чином припиняє діяльність до закінчення щорічної кампанії декларування (тобто у період з 1 січня до 31 березня включно), рекомендується:
- спочатку подати декларацію щорічну (продовжується діяльність)
за попередній рік; - після цього подати декларацію при звільненні за період з 01 січня поточного року до дати, яка є днем припинення діяльності включно (тобто за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями).
Особи, що звільняються або іншим чином припиняють діяльність, яка передбачає обов’язок подання декларації, 31 грудня, зобов’язані подати декларацію при звільненні до 30 січня включно та, за певних умов, можуть не подавати щорічної декларації (після звільнення).
А саме, відповідно до позиції НАЗК, у разі якщо декларація при звільненні особи,
що звільняється 31 грудня, охоплює період з 01 січня до 31 грудня (включно) звітного року. За умов (у сукупності), що декларація при звільненні:
- охоплює період з 01 січня до 31 грудня (включно) звітного року (тобто весь рік),
- містить дані про об’єкти декларування станом на кінець доби останнього дня року,
вважається, що особа при поданні такої декларації виконала вимоги абзаців 1 та 2 ч. 2 ст. 45 Закону одночасно. Відповідно, така особа може не подавати щорічної декларації (після звільнення).
Декларація після припинення діяльності (після звільнення) - декларація,
яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування,
або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої
статті 3 Закону.
Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом
на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб’єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов’язок подання такої декларації.
Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом строку подання щорічної декларації, знов починає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається;
За недотримання вищезазначених вимог особа несе кримінальну або адміністративну відповідальність.
Так, зокрема, за неподання декларації, відповідно до статті 366-3 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність, за яку судом може бути призначено покарання у вигляді:
- штрафу в розмірі від 2500 до 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (наразі це становить від 42500 до 51000 грн.);
- громадських робіт на строк від 150 до 240 годин;
- обмеження волі на строк до двох років;
- або позбавлення волі строком на один рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років;
За несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення особі загрожує штраф від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (наразі ця сума складе від 850 до 1700 грн).
У разі повторного вчинення особою, яка протягом року вже притягалась до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення, передбачається накладання штрафу від 100 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( від 1700 до 5100 грн.) з конфіскацією доходу чи вигоди, та з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю строком на один рік.
